28 травня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Конярство - верхове - будьонівська


Конярство
верхове
будьонівська
Племінна база
Племенні господарства, репродуктори, розплідники, тощо.
Рада Міністрів колишнього Союзу РСР постановою від 15 листопада 1948 р. № 4210 прийняла пропозицію Міністерства сільського господарства СРСР про присвоєння назви новій породі коней "будьоннівська".

Робота по виведенню породи проводилася з 1921 по 1948 р. у кінних заводах ім. С. М. Будьонного та імені 1-ї Кінної армії Ростовської області під керівництвом С. М. Будьонного і виконувалася методом відтворювального схрещування кобил донської і чорноморської порід з чистокровними верховими жеребцями та культурно-табунного вирощування молодняку при регулярному його тренінгу. При цьому помісей бажаного типу, що мали корисні якості вихідних порід, розводили "в собі"; помісей полегшеної будови, ніжної конституції зворотно схрещували з масивними жеребцями донської породи; помісей з недостатньо вираженими верховими якостями повторно схрещували з плідниками чистокровної верхової породи. В результаті при ретельному доборі та підборі за типом нова порода набула достатньої однорідності. Сучасні будьоннівські кобили в середньому напівкровні; жеребці — 5/8-кровні за англійською верховою.

Будьоннівська порода — одна з найбільш розповсюджених напівкровних верхових порід на території колишнього СРСР. Коней цієї породи розводять у Ростовській, Волгоградській областях, Ставропольському і Краснодарському краях, Західному Сибіру, Казахстані, Киргизії, Узбекистані. В усіх категоріях господарств налічується близько 1300 чистопородних плідників та 5500 кобил.

Коней будьоннівської породи з успіхом використовують під сідлом та в упряжі. Будьоннівський жеребець Занос пройшов під вершником за добу 309 км, за 69 год 45 хв — 611 км, за 15 діб — 1800 км. У тяглових випробуваннях будьоннівські коні виявили максимальне тяглове зусилля 460 кг. Спортсмени на конях будьоннівської породи брали участь в Олімпійських іграх та займали призові місця у міжнародних змаганнях по виїздці та конкуру. Будьоннівські жеребці Прибой та Ерудит були переможцями найважчого в Європі Великого Пардубицького стипль-чезу — відповідно у 1964 та 1994 pp. Причому останній показав час 10.06.7 хвилини, що є п'ятим результатом за всю історію призу.

Коні будьоннівської породи крупні й масивні (жеребці важать 550 кг, кобили — 500 кг); достатньо костисті, витривалі та невибагливі. У них міцна конституція, суха тілобудова, добре розвинена мускулатура. Від донських коней вони відрізняються сухішою, середньою за розмірами головою з прямим профілем. Ганаші широко розставлені. Шия у більшості коней довга, мускулиста, часто з довгою потилицею, високої постави та виходу; холка висока, довга; лопатка довга, косо поставлена; спина та поперек рівні, широкі, добре обмускулені; круп довгий, широкий, нормального нахилу; грудна клітка широка, глибока, довга; кінцівки з добре вираженими суглобами, з середніми за розмірами копитами та відмінно розвиненими м'язами. Недоліки екстер'єру, що найчастіше зустрічаються у породі,- м'яка спина, перехват під зап'ястям, запале зап'ястя, торцьові та м'які бабки, розкид та косолапість передніх кінцівок. Слід вказати на таку ваду, як норовистість, що досить поширена серед тварин цієї породи.

Масть будьоннівських коней переважно руда та золотисто-руда різних відтінків, рідше зустрічається бура і ще рідше гніда.

Порода завжди відзначалася порівняно високою відтворювальною здатністю. Однак останнім часом спостерігається деяке зниження цього показника. Аналіз плідної діяльності сучасного маточного складу свідчить, що зажеребленість кобил у породі дорівнює 84%, вихід лошат — 73—75%.

У період оформлення породи в ній виділилося три основні внутріпородні типи: середній, що згодом дістав назву характерний, східний та масивний (густий). Має місце також і четвертий проміжний тип — масивний східний. У породі розповсюджені лінії Сагара, Саксагана, Свода, Следінга, Со-ліба, Іслама, Кагула, Браслета, Кодекса, Чимкента та ряд інших. Практично всі вони беруть свій початок з родоводів шести чистокровних жеребців: Бескарного, Інферно, Кокасу, Кеманасу, Симпатяги, Чарлз Тзі Боолду. Основні родини: Валдеї, Беди, Самокатки, Бритви та ін.
верхове, швидкий пошук порід:


AGROTORG — торговая система агросектора.
Покупка и продажа. Животноводство, продукция животноводства: ветпрепараты, корма, технологии.
Свіжі обговорення на агро-форумі: Живодноводство вред или благо. На ПМЖ в деревню из города Какую птицу выгодней вырастить на мясо? Генетически модифицированные организмы - ЗА или ПРОТИВ Клубника на продажу
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.