26 вересня 2018р.
про проект | контакти | часті питання | мапа | гостьова книга | English ver.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Каталог тварин
Свинарство
Скотарство
Вівчарство
Птахівництво
Конярство
Кролівництво та хутрове звірівництво
Рибництво
Шовківництво
Бджільництво
Годівля тварин
Корми та кормова база
Норми годівлі
Племінна справа
Племінні господарства
Корисна інформація
Ветеринарія
Хвороби тварин
Діагностика
База ветеринарних препаратів
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
Тваринництво - Скотарство - Корисна інформація - Загальна біологічна характеристика


Скотарство
Загальна біологічна характеристика
Одна з головних особливостей жуйних тварин - це їх спроможність ефективно засвоювати поживні речовини грубих та соковитих кормів, що забезпечують їх ріст, розвиток, а також виробництво високопоживних для людини продуктів харчування

Зазначені біологічні особливості великої рогатої худоби зумовлені значним розміром шлунково-кишкового тракту та його специфічною будовою (багатокамерність), типом травлення (жуйність) і активним обміном речовин.

Багатокамерний шлунок великої рогатої худоби складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга. З них лише сичуг має залози, що виділяють кислий сік, а рубець, сітка й книжка позбавлені залозистої тканини, їх називають передшлунками. Найбільш важливе значення у живленні худоби має рубець. Хоча в усіх травоїдних шлунково-кишковий тракт наділений розширеною частиною (сліпа кишка у коней і кролів), у великої рогатої худоби рубець досягає рекордної місткості (100-300 л), а частка багатокамерного шлунка займає понад 70 % кишкового тракту.

Серед жуйних тварин велика рогата худоба має найбільшу абсолютну і відносну довжину кишечнику.

Характерною ознакою шлунка великої рогатої худоби є те, що у новонароджених телят місткість сичуга майже дорівнює місткості рубця, а у дорослої худоби місткість рубця і сітки майже у 10 разів перевищує місткість сичуга. Це свідчить про важливе фізіологічне значення сичуга для телят в умовах молочного живлення й рубця у дорослих тварин, які споживають грубі й соковиті корми. Завдяки наявності багатокамерного шлунка велика рогата худоба стала основним утилізатором відходів рослинництва. їх частка досягає 2/3 всієї органічної речовини, що не використовує людина. Худоба може споживати значну кількість грубих і соковитих кормів (до 100 кг на голову за добу) й ефективно їх переробляти та засвоювати.

Перетравність клітковини у великої рогатої худоби в середньому 55-60 %. Влітку велика рогата худоба здатна харчуватися однією зеленою травою, взимку - грубими і соковитими кормами, які переважають у раціоні. Навіть у раціонах високопродуктивних корів грубі, соковиті і зелені корми становлять 70—80 % загальної поживності.

Після річного віку, коли рубець, сітка, книжка та сичуг досягають своїх відносно остаточних розмірів, майже 80 % місткості складного шлунка великої рогатої худоби припадає на частку рубця. Спеціальні дослідження показали, що у дорослої великої рогатої худоби 70-85 % перетравної сухої речовини корму використовується у рубці.

У новонароджених телят рубець не функціонує і у цей період молозиво надходить із стравоходу прямо до книжки, обминаючи рубець. Це здійснюється за допомогою стравохідного жолоба, який починається від входу до шлунка і закінчується отвором із сітки у книжку. Акт ссання — це основний стимул для рефлекторного змикання стравохідного жолоба і надходження молочних кормів безпосередньо в книжку та сичуг.

З розвитком рубця в ньому з'являються популяції бактерій, дріжджоподібних організмів та інфузорій. Джерелом бактеріальної флори вмісту рубця є перехресна інокуляція тварин, а також — грубий корм. У 1 мл вмісту рубця великої рогатої худоби знаходиться до 100 млрд. бактерій, 10 млн. дріжджоподібних організмів та до 1 млн. інфузорій. Останніх виявлено понад 100 видів.

Встановлена велика різноманітність мікроорганізмів у вмісті рубця худоби, причому частка кожного типу залежить від складу раціону. Особливо велика кількість мікроорганізмів спостерігається при згодовуванні великій рогатій худобі сіна, коренеплодів, зеленого корму та концентрованих кормів.

Основна функція рубця — перетравлення клітковини корму внаслідок целюлозолітичної активності популяцій мікроорганізмів: ссавці не виділяють у складі шлункових соків фермент целюлозу. Це дає змогу великій рогатій худобі і всім жуйним існувати й давати продукцію, споживаючи тільки грубі волокнисті корми. Значна частка потреби жуйних щодо білка забезпечується за рахунок мікроорганізмів — мікрофлора рубця спроможна використовувати прості азотисті речовини (наприклад, аміак) для синтезу білків свого тіла. У результаті синтезу білка в рубці жуйні тварини, як правило, забезпечують себе незамінними амінокислотами, а мікрофлора рубця задовольняє свій організм у вітамінах групи В і К. Тільки жиророзчинні вітаміни А, Д і Е не синтезуються мікрофлорою рубця й мають надходити з кормом.

Еволюційний розвиток передшлунків у великої рогатої худоби пов'язаний із споживанням об'ємного і волокнистого корму. Це дає змогу худобі використовувати специфічну мікрофлору для перетворення важкоперетравних складових частин корму у такі, що легко засвоюються.

Всі жуйні тварини мають не тільки специфічний обмін вуглеводів, а й відзначаються особливостями азотистого живлення. Головна роль рубця в обміні азотистих речовин зводиться до зміни або доповнення складу амінокислот, що надійшли з білком корму, а також — зміни кількості азотних сполук, доступних для худоби.

Проте одного мікробного протеїну для задоволення потреби високопродуктивних корів у амінокислотах недостатньо. За матеріалами спеціалістів СІЛА, синтез бактеріального протешу може забезпечити потребу в амінокислотах тільки для підтримання життя і забезпечення добової продуктивності тварин у межах 15-16 кг молока.

Мікрофлора рубця здатна задовольняти організм жуйних амінокислотами для помірного росту і розвитку плода у першій половині тільності. Але для інтенсивного росту плода і високої продуктивності корови в другій половині тільності необхідне додаткове надходження кормового протеїну, що не руйнується у вмісті рубця. Крім цього, виявлено: амінокислоти, що містять сірку (метіонін та цистин), є лімітуючими у мікробному протеїні, а тому для високопродуктивних корів додаткове введення цих амінокислот із кормовими добавками поліпшує продуктивні якості.

Отже, особливості живлення великої рогатої худоби тісно пов'язані з будовою їх шлунка, і вона виробляє продукцію виключно при споживанні високоякісних об'ємистих кормів. У дослідах із симентальською та швіцькою худобою доведено, що можна одержувати 5500-6500 кг молока від корови при витратах на 1 кг лише 42-99 г концентрованих кормів.

ВРХ належить до малоплідних тварин. Вони за одні роди народжують по одному, зрідка — по два, винятково — по три або чотири потомки. Згідно з літературними даними, найбільше двійневих отелень (4,6 % в середньому, по окремих стадах 9,8 %) зареєстровано в симентальській породі, костромській (7,98 %), голштинській (4,2 %), чорно-рябій (3,1 %). А найменше (0,41 %) — у абердин-ангуській. Лактація є побічним процесом родів, тому прибутковість молочної ферми залежить від здатності корів до відтворення.

У тварин спеціалізованих молочних порід фізіологічна статева зрілість наступає раніше, ніж у м'ясних. Телиці молочних порід за нормальних умов годівлі перший раз приходять в охоту у 6—9-місячному віці, а у бичків сперматогенез починається з 7—8-мі-сячного віку. Господарська статева зрілість наступає пізніше і пов'язана із здатністю тварин до відтворення без шкоди для свого здоров'я та розвитку. Для скороспілих тварин (джерсейська, голландська, голштинська породи) цей вік коливається у межах 15-17, а для середньоспілих (симентальська, швіцька та їх помісі) — 16-18 міс. Статевий цикл (період від початку першої охоти до початку другої) повторюється через 21-28 днів, якщо корова не запліднилась від попереднього парування. Встановлено, що внаслідок великої мінливості тільки 84 % статевих циклів припадає у корів на проміжок 18-24 дні, тоді як у телиць 85 % циклів відбувається між 18—22 днями. Тривалість тічки (охоти) у телиць в середньому досягає 15 годин з коливаннями від 4 до 25 год., а у корів — 18 год. з коливанням від 2 до 28 год. Овуляція має місце в середньому через 13—15 год. після зникнення зовнішніх ознак охоти, коливання — від кількох до 24 годин. Доведено, що повна інволюція статевих органів корів відбувається через 50 днів після отелення, а у первісток — на 8—10 днів раніше. Тому перша охота у 80 % молочних корів відбувається через 45—50 днів після отелення. У тварин м'ясних порід (абердин-ангуська, герефордська) цей інтервал триваліший — в межах 59—63 днів. Відтворна здатність у тварин молочних порід відновлюється ще до того, як інволюція матки завершиться. Встановлено, що найкоротший інтервал між отеленням і наступною вагітністю був у тварин, яких осіменяли через 51—90 днів після отелення.

Велика рогата худоба характеризується порівняно тривалим життям (35—40 років), що дає змогу ефективно використовувати високопродуктивних тварин-поліпшувачів. У виробничих умовах корів утримують до 10—12 років. Нормальною тривалістю використання корів з продуктивністю понад 8000 кг молока за сприятливих умов вважають 18—20 років, тобто 15—17 отелень. Бугаїв-плідників у виробничих умовах використовують до 8—10-річного віку. Тривалість використання окремих бугаїв на племпідприємствах України за останні 20 років була значно вищою: симентальської, червоної степової, чорно-рябої, лебединської, бурої карпатської породи — до 15 років, а білоголової української породи — до 16 років (Й. З. Сірацький, 1992).

Корисна інформація | дивіться також:
Свіжі обговорення на агро-форумі: Кормление быков и коров экструдированной гранулой. Просим поучаствовать в опросе Чем кормить лошадь зимой? О пестицидах Чем лучше отмывать свинарник?
©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені.
Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.