Особливості становлення агроконсалтингової діяльності в Україні
Процесним консультуванням (впровадженням) в
аграрному секторі економіки країни> займається мережа
установ з впровадження досягнень науково-технічного прогресу та розповсюдження
передового досвіду. Вона представлена 25-ма обласними
сільськогосподарськими дослідними станціями та науково-дослідними інститутами,
які виконують їх функції, інноваційними підрозділами і дослідними станціями
близько 50-ти науково-дослідних інститутів аграрного профілю УААН і НАН
України, 20-ма галузевими проектно-технологічними інститутами Міністерства
аграрної політики та інших відомств сфери АПК, районними і обласними
управліннями сільським господарством.
Перераховані науково-дослідні установи, як і
аграрні університети, мають потужний науково-технічний потенціал дляорганізації якісного консультування, в т.ч. докторів і кандидатів
наук, лабораторії з якості та безпеки сільськогосподарської продукції і
ресурсів, аудиторний фонд. Проте вони не оволоділи достатньою мірою методами
інноваційного маркетингу та не налагодили тісну співпрацю з підприємствами і
об’єднаннями з виробництва засобів виробництва. Як наслідок, ці установи в
більшості поступаються у конкурентній боротьбі з іноземними компаніями не
тільки на зовнішньому, а і на внутрішньому
ринках агротехнологій та агротехнічних послуг.
Разом з
тим, більшість проблем цієї групи сільгоспвиробників стосується інвестиційного консультування, яке
поєднує в собі не тільки технологічні, а і фінансово-економічні та
організаційно-господарські питання. Як наслідок, і ці формування ринку
агроконсалтингових послуг потребують часткового (близько 50%) державного
фінансування.
Досить успішно на ринку агроконсалтингових
послуг працюють і інформаційно-консультаційні підрозділи аграрних
університетів, особливо у випадках, коли їх дорадча діяльність
поєднується з діяльністю з підвищення кваліфікації або науковою роботою кафедр
і лабораторій. Так, успішно, на повній самоокупності, працює
інформаційно-консультаційний центр “Агро-Таврія” при Таврійський державній агротехнічній
академії, а також Інститут післядипломної освіти і дорадництва Вінницького
державного аграрного університету, який, проте, користується фінансовою
підтримкою Агентства з міжнародного розвитку США (USAID).
Формування мережі
сільськогосподарських дорадчих служб в Україні є пріоритетним напрямком
державної аграрної політики, відповідно до статті 2 Закону України “Про
стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004 років”,
прийнятого Верховною Радою України у січні 2001 року.
Це обумовлено кардинальними змінами
в аграрному секторі економіки України, що відбулися за останні роки в процесі
здійснення аграрної реформи. Особливого розвитку вони набули з прийняттям Указу
Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо
прискорення реформування аграрного сектора економіки”, в результаті реалізації
якого реформовано колективні сільськогосподарські підприємства. На їх базі,
відповідно до вимог чинного законодавства України, створено 15,3 тис.
господарств, заснованих на засадах приватної власності на землю і майно:
приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші, які
разом з 43 тис. фермерських та 12,8 млн. особистих селянських господарств
заклали основу приватного господарювання на селі.
На початку 90-х років минулого століття було
створено один із перших центрів інформаційного забезпечення фермерів у
Тернопільській області.
Нині аграрні дорадчі
служби різних організаційно-правових форм господарювання функціонують у 22
областях, в основному, за підтримки проектів технічної допомоги.
В Автономній Республіці
Крим з 1997 року функціонує Кримський державний аграрний
навчально-консультаційний центр, який забезпечує надання інформаційних та
консультаційних послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
|
