15 листопада 2018р.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Нормативно-правове забезпечення
Каталог дорадчих служб
Питання та відповіді
Консалтингові організації
Система "Конка"
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
 

Сільськогосподарська дорадча діяльность в аграрному секторі економіки України

Види агроконсалтингових послуг

У період переходу України до нових ринкових відносин з 1991 року утворився вакуум між виробниками сільськогосподарської продукції та її споживачами. Тоді і виникла необхідність у дорадництві – інформаційно-консультаційній допомозі сільгоспвиробникам та населенню.

Консультування– це передача клієнту знань, навичок та досвіду, воно сполучає в єдине ціле чотири види діяльності:

  • навчання дорослих (підвищення кваліфікації);
  • впровадження нововведень (процесне консультування);
  • експертне консультування з вирішення проблем клієнта;
  • інформаційне забезпечення.
Система навчання в дорадництві

Систему навчання в дорадництвіможна розділити на дві основні частини:

I. Підготовка кадрів агроконсалтингових служб:

  • базова підготовка кадрів для агроконсалтингових служб у рамках програм вищої аграрної освіти (фахівці, магістри і т.і.);
  • підвищення кваліфікації керівників, фахівців і консультантів інформаційно-консультаційних служб.

     ІІ. Навчання товаровиробників:

  • консультування, інформування сільських товаровиробників через систему навчальних заходів;
  • методична, організаційна й інформаційна підтримка постійного вивчення й освоєння товаровиробниками на місцях вітчизняного і світового передового досвіду функціонування АПК;
  • навчання сільських товаровиробників самостійно приймати рішення, спираючись на знання, що отримані за допомогою дорадчих служб.

Впровадження нововведень (процесне консультування)

 Впровадження нововведень (процесне консультування)передбачає постійну взаємодію консультанта з клієнтом – сільськогосподарським товаровиробником, оцінку його ідей, пропозицій, аналіз проблем клієнта та підготовку рішень. При цьому роль консультанта полягає в акумуляції ідей та пропозицій клієнта, зведенні їх у систему та підготовці рекомендацій щодо реалізації ідей та вирішення проблем клієнта. Процес впровадження має, як складові, декілька етапів. Найбільш розповсюдженою є п’яти етапна модель впровадження нововведень: підготовки, діагностики, планування дій, впровадження та завершення. Кожен із цих етапів, у свою чергу, розділяється на стадії з тим, щоб досягти повного взаєморозуміння і взаємодії консультанта і клієнта.

Завершальним документом цього виду консультування є звіт, в якому підсумовується співпраця та оцінюється ефективність реалізації рекомендацій та виконаних робіт. Робота консультанта вважається успішною, якщо його рекомендації виявилися ефективними і реалізованими клієнтом.

Консультантами-організаторамиможуть бути управлінці районних і обласних управлінь сільського господарства і продовольства, працівники дорадчих і інспекційних служб, інформаційно-консультаційних підрозділів науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів аграрної освіти, агросервісних формувань. Вони мають вивчати попит сільгоспвиробників на агроконсалтингові послуги, організовувати його задоволення через підготовку та проведення науково-практичних семінарів, демонстраційних показів, шкіл підвищення кваліфікації, діяльності гуртків за інтересами, участі в реалізації організаційно-господарських і інноваційних проектів виробничників, залучати до цієї роботи експертів-консультантів тощо.

Експертне консультування

Експертне консультування з вирішення проблем клієнта передбачає проведення діагностики, розробки рішень та рекомендацій щодо їх впровадження. Складові його такі:

  • визначення мети експертизи;
  • формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи);
  • відбір експертів та формування експертних груп;
  • проведення опитування;
  • визначення методики обробки даних опитування;
  • аналіз і обробка інформації;
  • ознайомлення клієнта з результатами експертизи.
До основних методів експертної оцінки належать: анкетування, інтерв’ю, дискусія, метод Делфі, а також методи вимірювання.

Eкспертами-консультантами можуть бути наукові та науково-педагогічні працівники, фахівці дорадчих служб та агроконсалтингових фірм, спеціалісти лабораторій і станцій якості та безпеки виробництва сільськогосподарської продукції, висококваліфіковані виробничники і управлінці.Далеко не всі працівники можуть претендувати на входження до цієї категорії.

Так, при паспортизації інтелектуального потенціалу Національного аграрного університету на предмет готовності до консультаційної роботи визначились лише 150 з близько 1200 науково-педагогічних працівників. При конкурсному відборі експертів-консультантів для роботи в Київській аграрній дорадчій службі з 5–7 претендентів на деякі посади не прийнято жодного. Тому спеціалістам, які мають необхідні знання, навики, досвід та хист до консультаційної роботи, необхідно створити умови для повноцінної консалтингової діяльності: перерозподілити навчально-педагогічне навантаження, зменшити обсяги науково-дослідної роботи, встановити доплати до посадових окладів тощо.

Забезпечення клієнта інформацією

Забезпечення клієнта інформацією є основною функцією консультанта при виконанні будь-якого завдання. В багатьох випадках консультанту достатньо забезпечити клієнта необхідними інформаційними ресурсами, щоб той самостійно вирішував свої проблеми.

Фермери отримують інформацію з різних джерел у системі сільськогосподарських знань та інформації. Ця інформація має бути корисною для прийняття рішень як фермерами і консультантами, так і іншими операторами ринку агроконсалтингових послуг. Фермери не є тільки отримувачами інформації, вони можуть також вдосконалювати інформацію самі для власного та колективного використання.Потрібно забезпечити вільний доступ консультантів до інформаційних джерел, який повноцінно може бути забезпечений при наявності у держави відповідно зібраних, систематизованих і організованих інформаційних фондів, баз (банків) даних науково-технічного і ринкового характеру.

Створити дієву систему розповсюдження науково-технічної і ринкової інформації на основі нових інформаційних технологій можна, залучивши до робіт із створення баз (банків) даних науково-дослідні установи, університети, об’єднання з обслуговування агропромислового виробництва, управлінські структури.

У цьому разі основними постачальниками економічної інформації (статистичної, прогнозів виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, нормативів і стандартів, цін на продукцію і ресурси тощо) мають бути структури інформаційної підтримки державного управління: служби цінового моніторингу аграрного ринку, прогнозно-аналітичні і нормативні центри, дорадчі служби.

Основними постачальниками науково-технічної інформації є науково-методичні і науково-технічні центри аграрної науки, аграрні університети, агросервісні об’єднання.

Разом з тим, дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів сільськогосподарської післядипломної освіти, яка традиційно опікувалась підвищенням кваліфікації спеціалістів і керівників агропромислових формувань.

Ця мережа нині складається з близько 34-х навчальних закладів:

  • інститутів післядипломної освіти;
  • факультетів підвищення кваліфікації аграрних університетів;
  • навчальних центрів;
  • шкіл управління тощо.

     Вона зазнає труднощів у формуванні контингенту слухачів навчальних курсів і семінарів з підвищення кваліфікації сільгоспвиробників та у фінансуванні своєї роботи з бюджету Міністерства аграрної політики. Для виживання в нових умовах цим установам необхідно змінювати як технологію роботи (організовувати освітні заходи безпосередньо в місцях діяльності сільгоспвиробників), так і навчитися залучати позабюджетні джерела фінансування.


  ©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені. Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.