Модель Екстеншн у США

Класична університетська “land-grant” модель екстеншн сервісу– державна служба екстеншн, була створена у США. Федеральний закон – Закон Смітта про створення служби екстеншн, прийнятий у в 1914 році, започаткував її діяльність на базі державних університетів штатів. Її називають “кооперативною службою екстеншн”, тому що вона функціонує на основі партнерства університетів з коледжами, школами, дослідними станціями та офісами служби у округах штатів.

Служба екстеншн США має майже столітню історію безупинного розвитку й удосконалення. Центральний апарат служби екстеншн входить до складу Департаменту сільського господарства США (USDA) і працює через університети. Головна функція центрального апарату служби екстеншн полягає в координації роботи всіх партнерів у різних штатах країни.

Комплексні групи експертів на федеральному рівні розробляють стратегічні плани з пріоритетних програм діяльності, які охоплюють сільськогосподарське виробництво та навколишнє середовище, соціальні, молодіжні програми та ін.

Департамент сільського господарства укладає контракт з університетом штату, згідно з яким університету виділяються відповідні фонди для забезпечення функціонування служби екстеншн. Університети визначають проректорів з екстеншн, мають відділення з навчальної й наукової діяльності та розгалужену мережу офісів з впровадження екстеншн програм в штаті, які розробляються цією службою.

Викладачі університетів, відповідно до їхніх індивідуальних контрактів з університетом, можуть займатися одним, двома або всіма трьома видами діяльності:навчальною, науковою та консультаційною (extension) діяльністю.

Фінансується служба екстеншн США як з федерального бюджету, так і з бюджетів штатів, округів, має гранти, спонсорську допомогу та здійснює комерційну діяльність.

Нині відбуваються зміни у фінансуванні служби екстеншн. Державне фінансування скорочується, все більша увага приділяється недержавним джерелам фінансування (грантам, комерційним структурам тощо).

Важливим, на наш погляд, в американській службі є добір фахівців (як правило, на конкурсній основі), де враховуються два основних критерії: професійна підготовка й уміння працювати з клієнтами. Рівень підготовки консультантів має бути досить високим – не нижче магістра. Близько чверті всіх співробітників служб мають вчений ступінь.

Керівник служби округу штату також займає свою посаду за конкурсом. У цьому разі він повинен мати не тільки вчений ступінь, але і досвід практичної роботи. Керівник формування є дуже авторитетною особою серед товаровиробників округу і належить до кола перших посадових осіб адміністрації округу.

У цілому, модель дорадчої служби “land-grant” університетів побудована на тісній взаємодії з різними науково-дослідними організаціями і державними структурами влади і управління.

Служби, що побудовані за даним принципом, характеризуються такими особливостями

Таблиця 

Порівняльна характеристика служб, організованих на базі регіональних багатопрофільних або галузевих університетів  

Переваги

Недоліки

Можливість використання потужної матеріально-технічної (навчальні помешкання, дослідні і наукові лабораторії) і учбово-методичної бази навчальних закладів; Досвід і висока кваліфікація професорсько-викладацького і наукового персоналу факультетів, кафедр і лабораторій різного профілю Широкі зв'язки навчальних закладів із науковими, адміністративними, комерційними й іншими організаціями, а також із сільськогосподарськими підприємствами Авторитет аграрних вузів і тісні зв'язки з підготовленими ними фахівцями-випускниками; Довіра товаровиробників до консультантів, викладачів і фахівців служб, прямо не зв'язаних з адміністративним апаратом, значно вище, ніж до чиновникі

Явних недоліків модель не має. Однак слід зазначити, що у всіх країнах, де вона використовується, фінансування служб здійснюється, в основному, за рахунок бюджетних (федеральних і регіональних джерел). А також така служба може бути залежною від адміністрації університету при вирішенні фінансових питань якщо вона не має власного розрахункового рахунку і достатньої незалежності).