21 листопада 2018р.
Аграрний сектор України
 
Рослинництво
Тваринництво та ветеринарія
Технічне забезпечення
Переробка та якість продукції
Економіка
Правове забезпечення та земельні питання
Корисна інформація
Новини
Статистика
Ціни
Аграрна освіта та наука
Дорадництво
Нормативно-правове забезпечення
Каталог дорадчих служб
Питання та відповіді
Консалтингові організації
Система "Конка"
Агровебкаталог
Дошка агро-оголошень
Агро-форум
 

Виникнення агроконсалтингової діяльності

Консалтинг у світі зародився в ХІХ столітті в Англії - у ході промислової революції, коли почали з’являтися перші фабрики, а конкуренція змусила підприємця вдосконалювати свої справи та методи управління. Так, у 1867 – 1868 роках у Кембриджському університеті були зроблені перші практичні спроби поширення знань, що отримали назву extension (екстеншн).

Термін “ сільськогосподарська служба екстеншн” вперше застосували в США. Федеральний закон – Закон Смітта про створення сільськогосподарської служби екстеншн на базі державних університетів штатів був прийнятий у 1914 році.

Протягом багатьох років публічні університетські лекції проводилися сільськогосподарськими коледжами через своїх “агентів”, які працювали у counties (округах) штатів.

На початку XX ст. вплив консалтингу збільшився. З’явились перші професійні консультанти та консалтингові фірми. У 20 – 30 роки ХХ століття після “великої депресії” консалтинг поширився на промислово розвинуті країни світу.

У першій половині ХХ століття більш ніж 54 країни світу (США, Канада, Німеччина, Голландія, Великобританія та ін.) створили службу екстеншн, яка підтримувалася їх урядом.

Близько 130 країн створили екстеншн системи у другій половині ХХ століття. Це було пов’язано із післявоєнним прискоренням розвитку та інтернаціоналізацією економіки, що привело до зростання потреби в консалтингових послугах.

Новий період розвитку екстеншн розпочався з кінця ХХ століття, коли країни колишнього Радянського Союзу та Східної Європи почали переходити до ринкових умов господарювання. Вони прагнули знайти свій особистий шлях розвитку та створення екстеншн сервісу, враховуючи національні традиції та культуру народу.

Шляхи та моделі розвитку агроконсалтингу в різних країнах світу.

Нині у світі налічується понад 200 країн, що розвивають екстеншн системи за різними моделями:

d1

В основу державної моделі розвитку екстеншн покладене державне фінансування і вона побудована за двома схемами:
     - державна університетська модель, створювана на базі регіональних багатопрофільних або галузевих університетів, сільськогосподарських коледжів та профільних шкіл;
     - державна міністерська модель, створювана як структурний підрозділ галузевих органів управління – Міністерства сільського господарства, регіональних та місцевих управлінь і департаментів.

Приватна модель екстеншн сервісу розвивається шляхом надання консультаційних послуг на платній основі у двох напрямках:
     - консультаційна служба, як підрозділ комерційної фірми;
     - приватна консультаційна фірма.

Громадська модель екстеншн сервісу створюється на базі фермерських асоціацій і об’єднань, інших організацій які оплачують консультаційні послуги із своїх фондів.

Змішана модель екстеншн сервісу поєднує всі інші моделі та різні джерела фінансування.

Досвід багатьох розвинутих країн світу свідчить про значну державну підтримку екстеншн сервісу на початку становлення фермерства, коли селянин ще не в змозі сам платити за необхідну для нього допомогу. Так відбувалось, наприклад, у США, Канаді, Німеччині, Голландії, Великобританії.

З часом, коли селянин ставав заможнішим і міг сам оплачувати свої інформаційні потреби, необхідність державної підтримки почала зменшуватись. Виникли приватні консалтингові фірми. Служба екстеншн набула рис приватної моделі, як нині в Німеччині, Великобританії.

Завдяки наявному міжнародному досвіду можна констатувати, що державна модель організації екстеншн сервісу ще діє в США, за таким принципом працюють консультаційні служби Португалії, Туреччини, Бєларусі. Але світова практика розвитку екстеншн сервісу свідчить, що дорадчі служби більшості країн набувають ознак змішаної моделі і є сполученням, комбінуванням як різних форм їх організації, так і різних способів фінансування. Крім того, в рамках інформаційно-консультаційної системи однієї країни (регіону) можуть паралельно функціонувати декілька служб різної організаційної форми.

Система поширення знань Нідерландів - одна із найефективніших в світі.

Як приклад такої моделі можна навестисистему сільськогосподарських знань Нідерландів, що представлена різними структурами Міністерства сільського господарства, рибної промисловості і навколишнього середовища, фермерськими спілками, навчальними закладами, науково-дослідними структурами, громадськими організаціями і безпосередньо консультаційною службою

Інформаційно-консультаційна служба Нідерландів складається з двох рівнів:
     Перший– впроваджувальні організації, що безпосередньо працюють з товаровиробниками (DLV);
     Другий– національні консультаційні центри (IKC) Міністерства сільського і рибного господарства і навколишнього середовища, фахівці яких здійснюють інформаційну допомогу працівникам освіти і радникам впроваджувальних організацій першого рівня.

За схемою, важливе місце у системі поширення знань належить різним організаціям товаровиробників. В Нідерландах існують три основні національні фермерські спілки, що засновані на релігійній приналежності. Ці спілки разом із фермерськими робочими спілками представляють Сільськогосподарське Правління – громадську організацію, що консультує уряд з питань проведення сільськогосподарської політики і бере участь у прийнятті важливих рішень. Зокрема, Правління збирає щорічний обов'язковий податок із товаровиробників. Ці гроші через урядові канали спрямовані на наукову працю, консультаційні послуги, освіту.

Більшість товаровиробників є членами одного або декількох наукових клубів. На цих засіданнях вони проводять обговорення різних тем, аналізують виробничі показники своїх ферм. Наукові клуби є основою для тестування й адаптації результатів наукових досліджень.

Прикладна наукова робота виконується на національних експериментальних станціях і експериментальних фермах. Такі організації є у кожній галузі сільськогосподарського виробництва. Правління експериментальних станцій формується з представників фермерських спілок, наукових співробітників, представників місцевих урядових організацій з консультаційних послугах в аграрному секторі.

Основні стратегічні розробки виконуються інститутами Відділу з сільськогосподарських розробок і іншими спеціалізованими науково-дослідними інститутами, а наукові праці – в сільськогосподарському університеті (Wageningen University and Research Centre – WUR).

Блок освіти в системі поширення знань Нідерландів складається з 21 освітнього центру із приміщеннями для проведення занять, де товаровиробники щорічно проходять навчання на різних курсах і семінарах.

Поряд з освітніми центрами існують практичні школи навчання, що спеціалізуються по галузях (наприклад, свинарству, скотарству, птахівництву, механізації, переробці і збереженню сільськогосподарської продукції і т.д.). Важливо відзначити, що вони розташовуються в тих частинах країни, де дана галузь переважає, і проводять курси терміном від 2-х до 6-ти тижнів. Паралельно функціонують інформаційні центри, взаємозалежні з даними школами, що знайомлять товаровиробників з технологічними нововведеннями. Сільськогосподарська освіта здебільшого фінансується Міністерством сільського господарства, рибальства і навколишнього середовища. Однак деякі школи можуть підтримувати національні фермерські спілки.

Консультації “першої лінії” забезпечуються Службою сільськогосподарських консультацій (DLV), що в даний час входить до WUR і складається з 46 груп. Також важливо відзначити, що кожна група надає консультації визначеному сільськогосподарському сектору і підтримується спеціальним комітетом фермерів, призначеним місцевими філіями фермерських спілок.

Крім служб сільськогосподарських Консультацій існують Центри знань і інформації, що призначені для збору, переробки і передачі інформації всім учасникам системи. Дані організації збирають, опрацьовують і комбінують інформацію з різних джерел, а потім поширюють її через проведення семінарів, курсів, випуску брошур, буклетів. Також вони готують комп'ютерні і навчальні програми для сільськогосподарських шкіл і центрів навчання.

Через систему поширення знань товаровиробник може звернутися до ряду консультантів залежно від конкретної проблеми, його переваг і, звичайно, від його фінансових можливостей.

Протягом багатьох років уряд пропонував консультаційні послуги безкоштовно, але з 1990 року товаровиробникам треба платити за ряд послуг.

Останнім часом збільшується кількість платних послуг. Як правило, це представники сфери торгівлі і виробництва, що крім торгової діяльності надають і консультаційні послуги і, в основному, концентрують свою увагу на технічних аспектах виробництва (наприклад, пестициди і добрива). Такі агентства пропонують високоспеціалізовану технологічну інформацію.

Таким чином, сполучення досліджень, освіти і консультування (впровадження) разом із високою організованістю сільських товаровиробників є основою сільськогосподарської моделі Нідерландів, що визнана однією з найефективніших у світі.
 

Організація інформаційно-консультативної служби в Естонії

Інший варіант сполучення різних форм організації консультаційної служби можна спостерігати в Естонії, де не існує єдиної структури, що займається наданням консультаційних послуг. Спочатку консультаційні послуги здійснювалися через Союз фермерів. У кожному його регіональному відділі були співробітники, що працювали як консультанти з сільськогосподарських питань. Надання консультаційних послуг цілком фінансувалося за рахунок держави, а консультанти були державними службовцями. Однак ця система занадто залежала від бюджетного фінансування. А також, на думку естонських товаровиробників, консультанти перетворювалися в бюрократів і представляли інтереси державних структур, а не клієнтів.

Всього за три-чотири роки діяльності система стала швидко втрачати свою ефективність. З'явилися альтернативні варіанти надання консультаційних послуг. У результаті з 2000 року консультування в Естонії здійснюють:

  • консультанти, що мають відповідну ліцензію;
  • навчальний і консультаційний центр у місті Енее;
  • консультаційні центри в складі Союзу фермерів.

Розроблені системи реєстрації й атестації консультантів. Існує два етапи атестації:
    перший – обов'язкова атестація нових консультантів з метою їх реєстрації;
    другий – атестація, яку консультанти повинні проходити кожні 3 роки.

Навчання консультантів здійснюють Національний консультаційний центр і Центр розвитку сільських регіонів. Становить інтерес діюча система оплати послуг.
Товаровиробник може вибирати будь-яку систему консультування з фінансовою підтримкою держави за такою схемою: при загальному річному обсязі консультацій на суму, еквівалентну 200 дол. США, йому дотується 85% вартості робіт, у межах до 400 дол. США – 50% вартості робіт і без дотації на роботи понад ці суми. Причому товаровиробник сплачує тільки свою частку, а інше консультант одержує від міністерства після реєстрації договору і підтвердження товаровиробником його виконання.

Основні моделі консалтингової діяльності

     Прийнято виділяти такі основні моделі консалтингової діяльності:

  1. Формування, що створюються як структурні підрозділи галузевих органів управління – міністерств сільського господарства, регіональних і місцевих органів та департаментів;
   2. Формування, що організовані на базі великих регіональних багатопрофільних або галузевих університетів (так звана модель “land-grant” університетів), сільськогосподарських коледжів і профільних шкіл; 
   3. Підрозділи з надання консультаційних послуг у складі фермерських організацій або об'єднань товаровиробників; 
   4. Консультаційні формування як підрозділи комерційних фірм;
   5. Приватні консультаційні формування;
   6. Cлужби, що засновані на комбінації перерахованих вище форм.

  ©agroua.net 2002-2015. Усі права захищені. Без посилання на сайт "Аграрний сектор України" (agroua.net) перепублікація матеріалів заборонена.